Таманськой армії похід 1918, героїчний похід радянських військ з Таманського півострова через Туапсе на з'єднання з головними силами Червоної Армії Північного Кавказу в серпні — вересні 1918. Таманськая армія була сформована 27 серпня в Геленджіке у складі 3 колон, що билися раніше на Таманськом півострові проти білогвардійців і німецьких інтервентів і що виявилися відрізаними після залишення радянськими військами 16 серпня Екатерінодара (нині Краснодар). Командармом був вибраний І. І. Матвєєв, його заступник командир 1-ої колони Е. І. Ковтюх, начальник штабу Р. Н. Батурін, комісаром Н. До. Кича. У Таманськую армію (30 тис. чіл.) увійшли також робочі Новоросійська і матроси потоплених в червні 1918 кораблів Чорноморського флоту. За армією рухалася 25-тисячна маса біженців, що украй утрудняло її дії. Похід проходіл в складній бойовій обстановці: 1-я колона йшла в авангарді, очищаючи дорогу від військ меншовицької Грузії; 2-я колона відбивала напади белоказаков з гірських ущелин; 3-я колона вела ар'єргардні бої з денікінцями; випробовувалася гостра нужда в боєприпасах, продовольстві і медикаментах. 28 серпня 1-я колона зайняла Архипо-Осиповку, а 1 вересня — Туапсе, розгромивши грузинську піхотну дивізію і захопивши 16 знарядь, 10 кулеметів і значна кількість боєприпасів. 2 сент.(вересень) 1-я колона виступила з Туапсе через відроги Головного Кавказького хребта на Хадиженськую. Відобразив атаки білогвардійських частин генерала В. А. Покровського в районі Хадиженськой і Пшехськой, частини 1-ої колони 12 вересня звільнили Белореченськую. 14 вересня після підходу 2-ої і 3-ої колон таманци прорвали оборону білих північніше Белореченськой і 18 вересня в Дондуковськой з'єдналися з головними силами Червоної Армії Північного Кавказу, включившись в її боротьбу з денікінцями. 26 вересня 1-я колона звільнила Армавір. Надалі колони армії були реорганізовані в 2 піхотних дивізії, 3 кавалерійських полиця і 1 артилерійську бригаду. У жовтні — листопаді 1918 Таманськая армія вела наполегливі бої в районі Ставрополя. 3 грудня 1918 Таманськая армія була нагороджена Почесним Червоним прапором ВЦИК РРФСР. У грудні її залишки були реорганізовані в 3-у Таманськую стрілецьку дивізію, яка в січні — лютому 1919 під натиском перевершуючих сил противника відійшла в район Астрахані і була розформована. Героїчний похід Таманськой армії описаний в романі А. С. Серафімовіча «Залізний потік» (1924).
Літ.: Батурін Р. Н., Червона армія Таманськая, Краснодар, 1940; Сухоруков Ст Т., XI армія в боях на Північному Кавказі і Нижній Волзі (1918—1920), М., 1961; Горлов Ст П., Героїчний похід, 2 видавництва, М., 1967.
