Таліну оборона 1941, героїчна оборона столиці Естонської РСР і головної бази Червонопрапорного Балтійського флоту 5—28 серпня 1941 під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. 3 липня відповідальність за оборону Таліну з суші була покладена командуванням Північно-західного фронту на 8-у армію (10-й і 11-й стрілецькі корпуси), яка 10 липня зайняла рубіж на далеких підступах до Таліну: північніше Пярну — Тарту — Чудське озеро. Не дивлячись на незначний чисельний і бойовий склад військ армії, вони за сприяння загонів морської піхоти і будівельних батальйонів флоту відобразили 11—17 липня наступ противника, ліквідіровав його прорив на Марьямаа (на південь від Таліну). 15 липня Військова рада флоту (командував віце-адмірал Ст Ф. Трібуц, член Військової ради Н. До. Смирнов) доручила інженерному відділу будівництво оборонних споруд. Партійні і радянські органи Естонської РСР організували залучення до робіт цивільного населення, виробництво будівельних матеріалів і т. д. Було створено три оборонні рубежі з опорних пунктів. 22 липня противник відновив настання з району Тарту на Раквере — Кунда і з району Пярну на Марьямаа. 5 серпня був створений штаб оборони Головної бази. Після наполегливих боїв до результату 7 серпня німецько-фашистським військам удалося вийти до побережжя Фінської затоки в районі Юмінда — Кунда і відрізувати Талін з суші. Війська 8-ої армії виявилися роз'єднаними: 10-й стрілецький корпус відходив до Таліну, а 11-й — до Нарве. 14 серпня наказом головкому Північно-західного напрямом Маршала Радянського Союзу К. Е. Ворошилова керівництво обороною Таліну було покладене на Військову раду Балтійського флоту. У обороні брало участь до 27 тис. чіл. (у тому числі 16 тисяч моряків), яких підтримували корабельна і берегова артилерія і авіація флоту (85 літаків). Героїчними діями захисників Таліну противник до 10 серпня був зупинений. Разом з радянськими воїнами героїчний билися бійці латиських і естонських робочих полків. Підтягнувши до Таліну 4 піхотних дивізії (до 60 тис. чіл.), ворог 20 серпня знову перейшов в настання. Радянські воїни наполегливо оборонялися, але 25 серпня під тиском перевершуючих сил противника були вимушені відійти на головний рубіж оборони, де запеклі бої продовжувалися 2 дні. Ворог почав обстріл кораблів на рейді і в причалів. У цих умовах, враховуючи що в серпні розвернулися важкі бої під Ленінградом, головком Північно-західним напрямом 26 серпня віддав наказ про евакуацію Таліну, щоб перевести флот до Кронштадта і підсилити оборону Ленінграда. 27 серпня радянські війська контратакували противника, а потім під прикриттям вогню корабельної і берегової артилерії почали відхід до пунктів посадки. Початок евакуації намічався на ніч 28 серпня, але шторм затримав вихід. Вранці 28 серпня кораблі вийшли на рейд, а в 2-ій половині дня стали зніматися з якоря. Ар'єргард прикривав відхід і відображав повітряні атаки ворога до вечора. Перехід до Кронштадта проходіл у виключно скрутних умовах (мінні поля, відсутність авіаційного прикриття до острова Гогланда). Із-за кораблів, що збільшилися в темноті підривань, на мінах командувач флотом наказав вночі стати на якір. Вранці рух поновився в умовах безперервних нальотів ворожої авіації. При цьому моряки проявили винятковий героїзм. Вдень 29 серпня перші бойові кораблі прийшли до Кронштадта, а 30 серпня перехід транспорту і бойових кораблів був закінчений. Із понад 100 бойових кораблів на переході загинуло декілька одиниць, з 67 транспорту і допоміжних судів — 34 (головним чином малотоннажних). Поставлене перед флотом завдання було виконане. Оборона Таліну мала велике значення для захисту Ленінграда в найбільш важкий період боротьби.
Літ.: Балтійський флот, М. 1960; Червонопрапорний Балтійський флот в битві за Ленінград. 1941—1944, М., 1973; Талін у вогні. Сб. ст., 2 видавництва, Тал., 1971.
