Тактичне учення, одна з основних форм тактичної підготовки і бойового злагодження підрозділів, частин і з'єднань всіх пологів військ (сил флоту), вчення їх командирів і штабів прийомам організації і ведення бою шляхом вирішення тактичних завдань на місцевості в умовах, найбільш наближених до бойової дійсності. У Радянських Озброєних Силах Т. в. діляться на общевойськовиє (проводяться підрозділами, частямі і з'єднаннями) і тактико-спеціальні (інженерні, зв'язки, тилові і ін.). Общевойськовиє Т. в. від роти і вище проводяться зазвичай по комплексних темах, що охоплюють відробіток декількох видів бойових дій. Основні цілі Т. у.: вдосконалення тактичних знань і практичних навиків солдатів і сержантів у виконанні ними різних бойових завдань, а командирів, крім того, — в організації бою і управлінні підрозділами в бою. Т. в. можуть бути двосторонніми або однобічними; на двосторонньому ученні обидві сторони діють відповідно до організації і тактики радянської військ; на однобічному — противник позначається окремими солдатами і підрозділами із засобами імітації, керованими мішенями і макетами стосовно тактики дій вірогідного противника. Тривалість Т. в. може бути від декількох годинників до декількох діб. В ході учень може проводитися бойова стрілянина підрозділів з штатної зброї і артилерії, бомбометання авіації, пуски ракет і ін.
