Такташ Хаді (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Хаді Хайрулловіч Такташев) [19.12.1900 (1.1.1901), с. Сиркиди, нині Торбєєвського району Мордовської АССР, — 8.12.1931, Казань], татарський радянський поет. З 1918 вчителював, був на журналістській роботі. Друкувався з 1918. Трагедія у віршах «Сини землі» (1921) направлена проти засад феодального і буржуазного суспільства. Від абстрактно-романтичних образів поет приходить в 1923—24 до цивільної реалістичній поезії. Новаторська формою поема «Століття і хвилини» (1924) відобразила скорботу народу про смерть Леніна. Теми революції, формування нової людини — в центрі поем «Село Сиркиди», «Після бурі» (обидві 1924), драми «Зарита зброя» (1927), нескінченого романа «Вітер зорі» (1928—29). Поеми «Сповідь любові» (1927), «Алсу» (1929), драма «Загублена краса» (1928) ставлять проблеми виховання молоді. У ліро-епічній поемі «Листа в прийдешнє» (1930—-1931) Т. відтворив поетичні образи будівельників комуністичного майбутнього. Соціальна драма «Каміль» (1930) малює класову боротьбу в роки колективізації. Т. розкрив нові можливості татарської силлабічеськой поезії, збагативши її інтонаційним віршем, різноманітністю ритміки, рим. Твори Т. переведені на багато мов народів СРСР.
Соч.: Есерлер, Казан, 1942: Пьесалар. Хикеялер. Мекалелер, Казан, 1953; Сайланма есерлер, Казан, 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1948; Вірші і поеми. [Предісл. Х. Хайрі], М., 1955.
Літ.: Історія татарської радянської літератури, М., 1965; Госман Х., Такташ поезіясе, Казан, 1953; Халіт Р., Шагийрь. Чор. Герой, Казан, 1971.
