Тайські мови, група родинних мов, поширених в Таїланді, Лаосі, Південному Китаї, Північному В'єтнамі і північно-східній Бірмі. Число тих, що говорять на Т. я. близько 35 млн. чіл. (1975, оцінка). Найважливіші з них — тайська (сіамський) мова (Таїланд), лаоський, шанський (Бірма) і чжуанський (КНР, Гуанси). Окрім власне Т. я., до тайської групи входять дуншуйськие мови (КНР, провінція Гуйчжоу; близько 1 млн. тих, що говорять), чи (КНР, острів Хайнань; 400 тисяч тих, що говорять) мова і, можливо, деякі інші, погано досліджені. Теорія близької спорідненості між Т. я. і китайською мовою відкидається більшістю учених. Власне Т. я. діляться на 3 групи — північну (північні чжуанськие діалекти і мова буї в Гуйчжоу), центральну (південні чжуанськие діалекти і мову народів тай і нунг в ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам)) і південно-західну (останні). Відмінності між ними невеликі — головним чином фонетичні, а також лексичні. Коріння слів майже завжди односкладове. Склад має постійну структуру. Існує зазвичай 5—6 тонів, що мають словоразлічительниє значення. Слово незмінне, стосунки між словами в пропозиції виражаються порядком слів і службовими словами; присудок ставиться завжди після підмета, доповнення — після дієслова, визначення — після визначуваного. Т. я. у КНР(Китайська Народна Республіка) містять багато запозичень з китайського, в Таїланді і Лаосі — з палі і кхмерського. Багато мов південно-західної групи користуються власними системами листа (індійського походження); перші письмові пам'ятники відносяться до 13 ст
Літ.: Сердюченко Р. П., Огляд мов чжуантайськой групи в КНР(Китайська Народна Республіка), в кн.: Праці 25 Міжнародного конгресу сходознавців, т. 5, М., 1963; Haudricourt A. G., Les phonèmes et le vocabulaire du Thai Commun, «Journal asiatique», 1948, t. 236, fasc. 2; Maspero Н., Les langues thai, в кн.: Meillet A., Cohen M., Les langues du monde, nouv. éd., P., 1952; Li Fang-kuei, The Tai and the Kam-sui languages, «Lingua», 1965, v. 14; Shafer R., Introduction to Sino-tibetan, pt. 5, Wiesbaden, 1974.
