Табернакль (від латів.(латинський) tabernaculum — шатер), в католицьких храмах споруда для зберігання предметів релігійного поклоніння, найчастіше пишне (різьбленням, скульптурними зображеннями). Т. інколи називають також характерну переважно для готичної церковної архітектури башнеобразную відкриту прибудову (або архітектурно оформлену нішу), призначену для розміщення статуй.
