Сірі лісові грунти, тип грунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листям) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесовидних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, при промивному водному режимі. Все С. л. п. в тій або іншій мірі оподзолени, але процес підзолоутворення в них протікає слабкіше, ніж в підзолистих грунтах, унаслідок малої водопроникності материнських порід, насиченості їх кальцієм і т. п. Для них особливо характерне пересування гуматов калія з верхніх горизонтів в глибші і випадання там на поверхні структурних отдельностей у вигляді гумусових плівок («лаки»,»зеркала»). У профілі С. л. п. виділяють горизонти: А про — лісова підстилка (лише у грунтах під лісом); А 1 — гумусовий (вміст гумусу 2—8%) потужністю 12—30 см , сірого кольору; А 2 В — перехідний потужністю, з ореховатой або грубозернистою структурою (на структурних отдельностях гумусові плівки), темно-сірого забарвлення; У – іллювіальний; З — материнська порода.
С. л. п. — кислі в більшій частині профілю (особливо в горизонтах А 2 В і верхній частині В) і лужні і нейтральні в нижній частині В. Оні володіють відносно хорошими фізичними властивостями, біологічно активні, і родючі. Підрозділяються на підтипи: світло-сірі (близькі до дерново-підзолистих грунтів), сірі і темно-сірі (схожі з вилуженими чорноземами). Поширені в основному в СРСР в північній частині лісостепу (утворюють переривисту смугу від Карпат до Забайкалья), а також в Канаді і районах США, що примикають до неї. Використовуються під посіви з.-х.(сільськогосподарський) культур (зернових, технічних, овочевих, плодових).
Літ.: Ногина Н. А., Грунти Забайкалья, М., 1964; Семіна Е. В. Сериє лісові грунти Красноярського лісостепу і деякі питання їх генезису, «Почвоведеніє»,1961 №1.
