Ськрейпі овець [англ. scrapie, від scrape — скребти (сь)], почесуха, інфекційна хвороба овець, що повільно розвивається, пов'язана з дегенеративними змінами в центральній нервовій системі і що характеризується ознаками збудження, сильного свербіння, паралічами і виснаженням. Вперше описана у Великобританії в 1732. Реєструється в країнах Європи, Південної Африки, в Індії, Австралії, Канаді, США і ряду ін. Природа збудника С. о. не визначена. Вірусна гіпотеза не знайшла свого підтвердження. Є думка про те, що збудник С. о. — білок; інші автори розглядають його як особливий вигляд полісахариду. Існує також мембранна гіпотеза, що розглядає біологічну активність збудника С. о. як функцію модифікованої мембрани клітки. Збудник С. о. незвичайно стійкий — витримує 3-годинне кип'ячення, резистентний до дезосредствам, тривало зберігається у висушеному патологічною матеріалі і при низьких температурах. Захворюють вівці у віці не молодше за 18 міс. Збудник передається при спільному вмісті хворих і здорових тварин і при пасінні на інфікованих пасовищах. Вівці різних порід володіють різною сприйнятливістю до С. о. Хворобу реєструють у будь-який час роки, але частіше взимку і весною. Є думка про зв'язок між С. о. і такими хворобами людини, як розсіяний склероз, паркінсонізм, куру. Інкубаційний період триває від 1 до 4 років. Спочатку в хворих тварин відзначають дивну поведінку, підвищену збудливість, тремтіння, ходульну ходу. Характерна ознака — свербіння. Потім — виснаження, порушення координації рухів, паралічі. Гинуть тварини через декілька тижнів після появи перших ознак хвороби. Діагноз ставлять по клінічних ознаках і гістологічних дослідженнях. Лікування не розроблене. Заходи боротьби і профілактика: недопущення завезення овець з неблагополучних по С. о. країн. Стада, де виявляють С. о., знищують цілком. Деякі вівцеводи ліквідовують лінії овець, серед яких зустрічається ськрейпі.
Літ.: Кухто А. Ф., Почесуха овець (ськрейпі), в кн.: Хвороби овець, М., 1963; Ендрюс Х., Віруси хребетних, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Ендрюс До., Природна історія вірусів, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1969.
