Ськрам Амалія

Ськрам (Skram) Амалія (22.8.1847, Берген, — 15.3.1905, Копенгаген), норвезька письменниця. Виступила у пресі в 1877. У ранніх творах З помітно вплив Е. П. Якобсена . Романи С. «Констанція Рінг» (1884), «Фру Інеї» (1891), «Віддана» (1892) присвячені проблемам любові і браку. У циклі романів «Люди з Хеллемюра» (т. 1—4, 1887—98) С. в традиціях натуралізму показала історію підйому і занепаду однієї сім'ї; письменниця винесла звинувачення буржуазному суспільству і моралі. Поставлена в романах «Профессор Іїеронімус» (1895) і «Лікарня Святого Іоргена» (1896) проблема «психічнохворі і суспільство» викликала дискусію у пресі.

  Соч.: Samlede verker, bd 1—26, Kristiania — Kbh., 1905—07; Samlede veiker, bd 1—6, Oslo, 1943; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сиюр Габріель, «Російська думка», 1897 № 9; Агнеса, СП(Збори постанов)Б, 1899; Муж і дружина, СП(Збори постанов) Би, 1899; Юнга, П., 1914; Кар'єра Сиварта, «Російська думка», 1917 № 1—10.

  Літ.: Krane Ст, Arnalie Skram og kvinneiis problem, Oslo, 1951; його ж, Amalie Skrams diktning, Oslo, 1961.