Ськотт (Scott) Вальтер (15.8.1771, Едінбург, — 21.9.1832, Абботсфорд), англійський письменник. Син спроможного шотландського юриста. У 1792 витримав в Едінбурзькому університеті іспит на звання адвоката, з 1799 шериф графства Селкерк, з 1806 секретар суду. Перший оригінальний твір — романтична балада «Іванов вечір» (1800, русявий.(російський) пер.(переведення) В. А. Жуковського під назвою «Замок Смальгольм»). З 1800 зайнявся збиранням шотландських народних балад (збірка «Пісні шотландського кордону», т. 1—3, 1802—03). Співробітничав в журналі «Едінбург ревью» («Edinburgh review») і «Куотерлі ревью» («Quarterly review»). Романтичні поеми 1805—17 принесли йому славу видатного поета, зробили популярним жанр ліро-епічної поеми, що поєднувала драматичну фабулу з барвистими пейзажами і ліричними піснями в стилі балад: «Гімн останнього менестреля» (1805, русявий.(російський) пер.(переведення) 1822), «Марміон» (1808 русявий.(російський) пер.(переведення) 1828), «Дева озера» (1810, русявий.(російський) пер.(переведення) 1828), «Рокбі» (1813, русявий.(російський) пер.(переведення) 1823) і ін. С. — творець жанру історичного романа; перший з них — «Уеверлі» (1814, русявий.(російський) пер.(переведення) 1827) — з'явився анонімно (наступні романи аж до 1827 виходили як вигадування «автора «Уеверлі»»). В центрі романів С. лежать події, пов'язані із значними соціально-історичними конфліктами. Виділяються «шотландські» романи С. (написані на матеріалі шотландської історії) — «Пуритани» (1816, русявий.(російський) пер.(переведення) 1824) і «Роб Рой» (1818, русявий.(російський) пер.(переведення) 1829). У першому змальовано повстання 1679, направлене проти Стюартов, що реставрується в 1660 династій; герой «Роб Риючи» — народний месник, «шотландський Робін Гуд». Деякі романи С. не є історичними: «Гай Меннерінг» (т. 1—3, 1815, русявий.(російський) пер.(переведення) 1824), «Антікварій» (т. 1—3, 1816 русявий.(російський) пер.(переведення) 1825—26), «Ламмермурськая наречена» (1819, русявий.(російський) пер.(переведення) 1827). Хоча дія в цих романах віднесена до минулого, вони позбавлені масштабного історичного конфлікту, сюжет обумовлений процесами, пов'язаними з розподілом земельних володінь. У романах С. 1810-х рр. переважає реалістичний метод. По відношенню, наприклад, до романів «Пуритани» і «Ламмермурськая наречена» можна говорити про зародження критичного реалізму — чітко виражена соціальна основа конфлікту, детермінована доль людей стосунками власності. Сюжет «Едінбурзької темниці» (1818, русявий.(російський) пер.(переведення) 1825) заснований на конфлікті між особою і законом.
Після 1819 посилюються протиріччя в світогляді письменника. Ставити гостро, як раніше, питання класової боротьби С. більше не вирішується. Проте тематика його історичних романів помітно розширилася. Письменника цікавлять тепер епохи, далекі від сучасності. Він створює романи «Айвенго» (т. 1—3, 1820, русявий.(російський) пер.(переведення) 1826), «Кенілворт» (т. 1—4, 1821, русявий.(російський) пер.(переведення) 1823), «Квентін Дорвард» (т. 1—3, 1823, русявий.(російський) пер.(переведення) 1827), «Вудсток» (т. 1—3, 1826, русявий.(російський) пер.(переведення) 1829), красуня «Пертськая» (1828, русявий.(російський) пер.(переведення) 1829). У творчості С. 20-х рр., при збереженні реалістичної основи, деколи збільшується питома вага романтизму (особливо в «Айвенго» — романі з епохи пізнього середньовіччя). Особливе місце займає роман з сучасного життя «Сент-Ронанськие води» (т. 1—3, 1824, русявий.(російський) пер.(переведення) 1828). Тут в критичних тонах показано обуржуазнювання дворянства, дані сатиричні зарисовки титулованої знаті. Жанрові принципи нравоопісательного романа дають про себе знати в таких творах С., як «Пірат» (т. 1—3, 1822, русявий.(російський) пер.(переведення) 1829) і «Пригоди Найджела» (т. 1—3, 1822, русявий.(російський) пер.(переведення) 1829). Тема безправного положення шотландського народу виникає в новелах і повістях С. 20-х рр. Тоді ж опублікований ряд вигадувань на історичні і історико-літературні теми: «Життя Наполеона Бонапарта» (т. 1—9, 1827, русявий.(російський) пер.(переведення), ч. 1—14, 1831—1832), «Історія Шотландії» (т. 1—3, 1829—30, русявий.(російський) пер.(переведення) 1831), «Смерть лорда Байрона» (1824, русявий.(російський) пер.(переведення) 1825). Книга «Життєпису романістів» (т. 1—4, 1821—24) дозволяє з'ясувати творчі зв'язки С. з письменниками 18 ст, особливо з Р. Філдінгом, якого він називав «батьком англійського романа».
Створивши історичний роман, С. встановив закони нового жанру і блискуче втілив їх на практиці. Навіть родинно-побутові конфлікти він пов'язав з долями нації і держави, з розвитком суспільного життя. Творчість С. зробило величезний вплив на європейську і американську літератури. Історичний роман став одним з найбільш популярних жанрів в епоху романтизму (Ст Гюго, А. Дюма-батько, А. де Віньі, Ф. Купер і ін.). О. Бальзак, П. Меріме, Ч. Діккенс, У. Теккерей обернули розвиток історичного романа у бік реалізму. Саме С. збагатив соціальний роман 19 ст принципом історичного підходу до подій і характерів.
В Росії С. був добре відомий вже з 20-х рр. 19 в.; про нього писали А. С. Пушкін, Ст Р. Белінський. Творчість З.-романиста зробило вплив на історичну прозу русявий.(російський) письменників, у тому числі Пушкіна, Н. В. Гоголя і ін. Радянське літературознавство, вивчаючи спадщину С., уважно досліджує співвідношення в нім реалізму і романтизму, виходячи з глибоко сучасного звучання його творів.
Соч.: Works, v. 1—50, Boston, 1912—13; Poetical works, Oxf., 1940; у русявий.(російський) пер, — Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. Би. Р. Рєїзова], т. 1—20, М. — Л., 1960—65.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Про мистецтво, т. 1, М., 1967, с. 482; т. 2, М., 1967, с. 556, 564; Рєїзов Би. Р., Творчість Вальтера Скотта, М.— Л., 1965; Бельський А. А., Англійський роман 1800—1810 рр., Перм, 1968; його ж, Англійський роман 1820-х рр., Перм, 1975; Вальтер Скотт. Біобібліографічний покажчик, М., 1958; Hillhouse J., The Waverley novels and their critics, L., 1936; Johnson E., Sir Walter Scott..., [L., 1970]; Scott bicentenary essays..., Edinburgh — L., 1973; Corsoni. C., A bibliography of Sir Walter Scott. L. — Edinburgh, 1943.
