Суріков Іван Захаровіч [25.3(6.4). 1841, село Новоселово Углицького повіту Ярославської губернії, — 24.4(6.5) .1880, Москва], російський поет. Народився в сім'ї кріпосного селянина. Жив в бідності, торгуючи в Москві з 1849 з батьком, а потім у власній дріб'язковій лавці. Самостійно навчився грамоті і віршу. У 1862 познайомився з А. Н. Плещєєвим, який допоміг розвитку його таланту. Почав друкуватися в 1864. С. випустив три збірки віршів (4871, 1875 і 1877). Основні теми його поезії — важке положення сільської і міської бідноти. Лірика С., що відрізняється простотою і мелодійністю, розвивалася від побутових зарисовок до тем соціального протесту: «Трудівник», «братові Трудящого» і ін. У творах з російської історії виражені бунтарські настрої: поеми «Страта Стеньки Разіна», «Садко» (на її основі створена однойменна опера Н. А. Рімського-корсакова). Багато віршів С. присвячені російській природі і дітям. Творчість С. пов'язано з демократичними традиціями російської літератури, з фольклором. Деякі його вірші стали популярними народними піснями: «Горобина» («Що коштуєш гойдаючись...»), «В степу» (у народній обробці — «Степ та степ довкруги») і ін. За ініціативою С. була підготовлена колективна збірка «Світанок» (1872), що поклав почало існуванню Суріковського літературно-музичного кружка .
Соч.: І. З. Суріков і поети-суріковци. [Вступ. ст. Е. С. Калмановського], М.— Л., 1966; Вірші. [Послесл. Ст М. Сидельникова], М., 1974.
Літ.: Лосев П., Пісні поета. І. З. Суріков. [Вступ. ст. Н. Риленкова], Ярославль, 1966.
