Стічні вітри, стік холодного повітря під дією сили тяжіння з відносно пологим схилам гірських хребтів (на відміну від вітрів типа бори, що скидаються по крутих схилах). Спостерігаються переважно ночами при вихолодженні приземного шару повітря; до С. ст відносяться також льодовикові вітри, найбільш інтенсивні влітку, коли повітря над льодовиками особливо охолоджене в порівнянні з повітрям над навколишньою місцевістю на тому ж рівні. Найбільшої сили С. ст досягають в Антарктиді, де повітря стікає з високого льодовикового куполу материка до побережжя, досягаючи поблизу них великих швидкостей, проте далі 8—10 км. в морі С. ст не поширюються. Напрям С. ст в побережжя найчастіше південно-східне, що обумовлене поєднанням меридіональної складової С. ст з східним перенесенням повітря довкола материка в процесі загальної циркуляції атмосфери.
