Стуруа Георгій Федорович [6(18) .6. 1884, с. Кулаши, нині Набакеві Самтредського району Грузинської РСР, — 1.4.1956, Тбілісі], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1901. Народився в селянській сім'ї. З 1903 працював в більшовицьких нелегальних друкарнях в Баку, Москві. Неодноразово піддавався арештам, в 1914 засланий в Наримський край; у 1916 біг, вів роботу до Баку. У 1917—18 член Кавказького краєвого комітету РСДРП (б) член Бакинської ради; в період Бакинської комуни 1918 комісар фронту Баку — Петровськ. В кінці 1918 — початку 1919 заступник наркома внутрішніх справ Терськой радянської республіки. У жовтні — листопаді 1919 один з організаторів повстання проти меншовицького уряду Грузії; у 1920 арештований, висланий до Азербайджану. Після встановлення Радянської влади в Грузії (1921) на партійній і радянській роботі. У 1925—27 секретар Абхазького обкому КП (б) Грузії; 1929—31 нарком юстиції Грузинської РСР, потім ЗСФСР; 1931—33, 1934—37, 1953 голова Ради профспілок Грузії; 1938—41 1-й заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) Грузинською РСР; 1942—48 голова Президії Верховної Ради Грузинської РСР і в 1946—48 заступник голови Верховної Ради СРСР. У 1954—1956 директор Тбіліської філії Музею Ст І. Леніна. Обирався членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) Грузинською РСР, ЗСФСР і СРСР, депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання і Грузинської РСР. Делегат 13, 15, 17, 18-го з'їздів ВКП (б). Був членом ЦК КП Грузії. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
