Стронгилятози коней, хвороби переважно коней, а також ослів і мулів, що викликаються круглими черв'яками стронгилятамі, паразитуючими в кишечнику. С. л. поширені повсюдно. Залежно від вигляду стронгилят захворювання називається стронгилезом, альфортіозом, делафонднозом і тріхонематідозом. Збудники С. л. розвиваються без участі проміжних господарів. Найбільш сприйнятливий до зараження молодняк, в організмі якого інвазивні личинки здійснюють міграцію: личинки стронгилюсов (вигляд Strongylus equinus) проникають в підшлункову залозу, альфортій (Alfortia edentatu. s) — під серозну оболонку очеревини, делафондій (Delafondia vulgaris) — в брижєєчную артерію, личинки деяких видів тріхонематід — в товщу кишкової стінки. При подальшому розвитку личинки паразитів виходять в просвіт кишечника, перетворюючись на дорослих гельмінтів, самки яких відкладають яйця. У зовнішньому середовищі (зазвичай на пасовищі) з яєць розвиваються інвазивні личинки, що заковтуються тваринами з кормом (травою). У хворих лошат сповільнюються зростання і розвиток; спостерігаються втрата апетиту, розлади діяльності органів травлення, схуднення: при делафондіозе відзначають напади кишкових колік, що незрідка закінчуються загибеллю тварини. Інколи хвороба протікає без виражених ознак.
В неблагополучних по С. л. господарствах проводять планові профілактичні дегельмінтизації сприйнятливих тварин антігельмінтікамі (фенотназін, чотирихлористий вуглець і ін.). Рекомендуються зміна пасовищ через кожних 5—7 днів і виключення з користування на 1 рік неблагополучних пасовищних ділянок.
Літ.: Ськрябін До. І., Ершов Ст С., Гельмінтози коня, М. — Л., 1933; Ершов Ст С., Стронгплятози коней, в кн.: Паразитологія і інвазивні хвороби сільськогосподарських тварин, [3 видавництва], М-код.,1964.
