Стрижка сільськогосподарських тварин, видалення волосяного покриву з тварин для здобуття шерсті (з овець, кіз, верблюдів), а також для догляду за шкірою, лікування шкіри, посилення тепловіддачі (великої рогатої худоби, коней), надання певному вигляду (деяким породам декоративних собак). Тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижать 1 раз на рік — навесні, грубошерстних і полугрубошерстних — навесні і осінню. У країнах з розвиненим вівчарством С. в основному механізована. У СРСР машинками стрижать близько 90% всього поголів'я овець. На період С. організовують стрігальниє пункти, забезпечені стрігальнимі агрегатами з 24, 36, 48 і 60 машинками або комплектами технічного устаткування для стрижки овець на 24 машинки (ХТО-24) і на 48 машинок (ХТО-48). Найбільш поширений т.з. швидкісний метод С., в основу якого покладені прийоми, розроблені новозеландськими стригалями. Кращі майстри на стрижку однієї вівці витрачають 2—2,5 мин.
