Страшиміров Антон Тодоров (15.6.1872, Варна, — 7.12.1937, Софія), болгарський письменник. Закінчив з.-х.(сільськогосподарський) школу, працював сільським вчителем, чиновником. Співробітничав в соціал-демократичних виданнях, пропагував соціалістичні ідеї. Друкувався з 1889. Збірка розповідей «Сміх і сльози» (1897) пройнятий соціальним протестом проти безправ'я і убогості болгарського селянства. У соціально-психологічних романах «Смутний час» (1899), «Осінні дні» (1902) сильні моралізаторські тенденції. Драма «Вампір» (1902) і комедія «Свекруха» (1906) — значний вклад в національну драматургію. Під час 2-ої Балканської (1913) і 1-ої світової (1914—18) воєн С. виступав з націоналістичних позицій. Долям інтелігенції присвячені романи «Розпуття» (1919), «Вихор» (1922). Після Вересневого антифашистського повстання 1923 в творчості С. починається новий етап. У 1926—1927 видає літературний тижневик «Ведрину», де разом з комуністами виступає в захист жертв білого терору. У романі «Хоро» (1926), використовуючи гротеск і памфлетну форму, С. викриває правлячі круги, що подавили повстання. Нескінчений роман «Раби» (ч. 1—2, 1929—30) присвячений національно-визвольному руху в історичної області Македонії почала 20 ст
Соч.: С'чиненія, т. 1—7, Софія, 1962—1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Хоро. Ізбр. твори, М., 1967.
Літ.: Ільіна Р. Я., А. Страшиміров, в кн.: Нариси історії болгарської літературиХiХ—ХХ вв.(століття), М., 1959; Николов М., А. Страшиміров, Софія, 1965.
