Стекло органічне, технічна назва оптично прозорих твердих матеріалів на основі органічних полімерів (поліакрілатов, полістиролу, полікарбонатов, сополімерів вінілхлоріда з метилметакрилатом і ін.). У промисловості під «органічним склом» зазвичай розуміють листовий матеріал, що отримується полімеризацією в масі (блоці) метилметакрилату (див. Поліметилметакрилат ) . Реакцію здійснюють у формах, зібраних з листів силікатного скла, стали або алюмінію; між листами поміщають еластичні прокладки, товщина яких визначає товщину аркуша С. о. Щоб уникнути дефектів в аркуші, що викликаються значною усадкою (~23%) реакційної маси, процес проводять наступними способами: спочатку отримують т.з. форполімер (сиропообразную рідина з в'язкістю 50—200 мн сек/м 3 , або спз ) , яку потім заливають у форму і полімеризують, або полімеризують у формі розчин поліметилметакрилату в мономері (т.з. сироп-розчин). Пластифікатори, фарбники, замутнювачі, стабілізатори або ін. компоненти (залежно від призначення С. о.) вводять у форполімер або сироп-розчин, суміш ретельно перемішують, вакуумують і фільтрують, заливають у форми, що герметизуються, які поміщають в камери з циркулюючим теплим повітрям або у ванни з теплою водою (умови ізотермічні). По закінченні полімеризації листи С. о. витягують з форм і піддають остаточній обробці.
С. о. можна переробляти вакуум- і пневмоформованієм, штампованому; його можна обробляти механічно, склеювати і зварювати. С. о. застосовують як конструкційний матеріал в авіа-, автомобіле- і суднобудуванні, для скління парників і теплиць, куполів, вікон, веранд і декоративної обробки будівель, для виготовлення деталей приладів і інструментів, протезів — у медицині, лінз і призм — в оптиці, труб — в харчовій промисловості і ін.
С. о. різних марок виробляється в СРСР; за кордоном випускається під назвою плексиглас (США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франція), перспекс (Великобританія), кларекс (Японія).
