Старінов Ілля Григорович [р. 20.7 (2.8). 1900, с. Войново, нині Волховського району Орловської області], один з керівників партизанського руху під час Великої Вітчизняної війни 1941—45, полковник. Член КПРС з 1924. У Червоній Армії з червня 1919, учасник Громадянської війни 1918—20. Закінчив Військово-транспортну академію (1935). У 1936—37 під час Громадянської війни в Іспанії був радником при спеціальному партизанському з'єднанні. Брав участь у радянсько-фінляндській війні 1939—40. На початку Великої Вітчизняної війни керував інженерно-оперативною групою на Західному і Південному фронтах і партизанською школою; за завданням Генштабу провів операцію по виводу з буд за допомогою керованих по радіо мін важливих об'єктів в окупованому Харкові (листопад 1941). У 1942 командир бригади спеціального призначення (Калінінський фронт), помічник начальника Центрального штабу партизанського руху (ШПД). У 1942—43 начальник Центральної партизанської школи і начальник ШПД на Південному фронті. З квітня 1943 заступник начальника Українською ШПД, з червня 1944 заступник начальника Польською ШПД. З вересня 1944 начальник штабу сов.(радянський) військовій місії в Югославії. Після війни до 1958 на викладацькій роботі у вищих військово-учбових закладах.
Соч.: Міни чекають своєї години, М., 1964; Удари по ворожих комунікаціях, в кн.: Радянські партизани, М., 1961; Битва на ворожих комунікаціях, в кн.: Війна в тилу ворога, ст 1, М., 1974.
