Станев Еміліан (псевдонім; справжнє ім'я Нікола Стоянов) (р. 14.2.1907, Веліко-Тирново), болгарський письменник, Герою Соціалістичного Труда (1967), народний діяч культури Болгарії (1966). Член Болгарської комуністичної партії з 1944. Вчився в Художній академії, потім вивчав фінанси і торгівлю у Вільному університеті в Софії. Друкується з 1931. У збірках розповідей «Ваблячі вогні» (1938), «Мрійник» (1939), «Будні і свята» (1945), у повести «Викрадач персиків» (1948) змалював сірі будні провінційного містечка. Популярність придбали анімалістічеськие розповіді С. (збірки «Одні» 1940; «Остання боротьба» 1942; «Січневе гніздо», 1953). Роман «Іван Кондарев» (книги 1—2, 1958—64, Дімітровськая премія 1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967) — епічне полотно про життя і боротьбу болгарського народу під час Вересневого антифашистського повстання 1923. Етично-етичними проблемам і боротьбі добра і зла пройняті історичні романи «Легенда про Сибіне князеві Преславськом» (1967 русявий.(російський) пер.(переведення) 1970) і «Антихрист» (1970).
Соч. Ізбрані разказі і повести, Софія, 1965; Т'рновськата цариця. — Крадец'т на праськові. — В'лк'т. — Худоба Рейнолдс і непостіжімото. Софія, 1973; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1970; Викрадач персиків. Розповіді і повести, М., 1966; Чорнушка, Повести, М., 1971.
Літ.: Жечев Т., Е. Станев, в кн.: Естетика і література, М., 1966; Марков Д., Болгарська література наших днів, М., 1969; Заграв П., Еміліян Станев, Софія, 1973.
