Стадії економічного зростання теорія, буржуазна концепція історичного розвитку, що ставить на перший план при аналізі еволюції суспільства рівень техніки і панування крупного промислового виробництва; ігнорує характер виробничих стосунків, представляє економічні системи промислово розвинених капіталістичних і соціалістичних країн однотипне «індустріальне суспільство». Один з різновидів буржуазної теорії «індустріального суспільства». Висунута В. Ростоу в кінці 50-х рр. на противагу марксистському вченню про суспільно-економічні формації. Згідно цієї теорії, основними є два типи суспільства — «традиційне» (докапіталістичне) і «індустріальне» (капіталістичне), а історичний розвиток характеризується п'ятьма стадіями економічного зростання: 1) «традиційне суспільство»; 2) стадія підготовки умов для «зрушення»; 3) стадія «зрушення» і переходу до індустріального розвитку; 4) «індустріальне суспільство»; 5) стадія «масового вжитку». Ростоу стверджував, що розвиток промисловості і індустріалізація в кожній країні неминуче повинні привести до тих результатів, які мали місце на Заході, причому це станеться ніби то незалежно від характеру виробничих стосунків. По Ростоу, соціалістичні країни ніби то лише повторюють ті стадії, які капіталістичні розвинені країни вже минули; СРСР нібито відстає від США на цілу соціальну епоху і в найближчі десятиліття еволюціонує у бік капіталізму. Т. о., в методологічно порочній концепції стадій зростання технологічний детермінізм поєднується з психологічною, багато в чому волюнтаристською інтерпретацією історичного розвитку, а в цілому вона виступає як пряма апологія капіталізму.
Літ.: Альтер Л. Би., Ізбр. твори. Буржуазна політична економія США, М., 1971; Осадчая І. М., Критика сучасних буржуазних теорій економічного зростання, М., 1963; Капирін Ст С., Процес суспільного розвитку і «теорія стадій» Уолта Ростоу, М., 1967.
