Среднерусськая піднесеність, піднесеність в центрі Європейської частини СРСР. Розташована в межах Східно-європейської рівнини — від широтного відрізання долини Оки на С. до Донецького кряжа на Ю. Дліна близько 1000 км. , ширина до 500 км. , висота 200—250 м-коду (найбільша — 293 м-код ); південно-східна частина називається Калачськой піднесеністю. Докембрійський кристалічний фундамент найбільш підведений в середній частині піднесеності і виходить на поверхню в долині р. Дон, між рр. Павловськ і Богучар. На С. складена вапняками девона і карбону, перекритими піщано-глинистими відкладеннями юри і нижньої крейди, на Ю. — крейдою і мергелем верхньої крейди з покривом палеогенових пісків, глин, піщаників. На поверхні повсюдно поширені лесовидні суглинки і лесси. Корисні копалини: залізняк Курської магнітної аномалії (найбільш значне Михайлівське родовище), бурий вугілля і ін. Рельєф ерозійний — балочно-долинний, з густиною розчленовування до 1,3—1,7 м-код на 1 км 2 і глибиною від 50 м-коду до 100—150 м-код . С. ст є вододілом між Каспійським, Чорним і Азовським морями. З піднесеності стікають крупні річки — Ока (з припливами Зуша, Упа, Жіздра і ін.), Десна, Сейм, Псел, Ворскла, Дон (з припливом Сіверський Донець). С. ст розташовується в підзоні широколистяних лісів лісової зони, в лісостепи і степи; грунти чорноземні (на С. — сірі лісові). Територія сильно розорана. На С. ст — Центральночорноземний заповідник ним. В. Ст Алехина, заповідник Галчача гора .
Літ.: Середня смуга Європейської частини СРСР, М., 1967.
