Співців Іларіон Миколайович [25.11(7.12) .1879, мис Анатоль, нині Брестська область, - 25.10.1934, Ленінград], російський радянський актор, народний артист РРФСР (1932). У 1902 закінчив акторське відділення музично-драматичного училища Московського філармонічного суспільства. У 1902—05 грав в «Товаристві нової драми» під керівництвом Ст Е. Мейерхольда, в 1905 в театрі-студії на Поварській, потім в різних театрах провінції. У 1922 вступив в трупу МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а, пізніше працював в 1-ій Студії МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а, МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) е 2-м-коду, з 1925 в Ленінградському театрі драми ним. А. С. Пушкіна. Перший період творчості актора відрізнявся тонкою психологічною розробкою образів людей з надломленою психікою. Серед кращих ролей: Федір Іоанновіч («Цар Федір Іоанновіч» А. До. Толстого), Іван Карамазов, Мишкин («Брати Карамазови, «Ідіот» по Достоєвському), Той («Той, хто отримує ляпаси» Андрєєва), Павло I («Павло I» Мережковського). У 20—30-і рр. грав головним чином в радянських п'єсах, виконував ролі ворогів революції — Незеласов («Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова), Геннадій Дубровін («Вогненний міст» Ромашова) і ін., з успіхом втілив також образи позитивних героїв — Красильников («Штиль» Білоцерківського для Білля) і ін. Найбільшим його успіхом був образ професора Бородіна («Страх» Афіногенова), пристрасно прагнучого зрозуміти і прийняти правду революції. Знімався в кіно, краща роль — полковник білої армії Бороздін у фільмі «Чапаєв» (1934).
Соч.: Сторінки автобіографії, в збірці: І. Н. Співців, Л., 1935.
Літ.: Цимбалів С. Л., Творча доля Певцова, Л.— М., 1957.
