Споліації право (від латів.(латинський) spoliatio — видалення, позбавлення), в середні віки у ряді европ.(європейський) країн (Франція, Німеччина, Англія і ін.) право государя на спадкоємство особистого майна померлої крупної духовної особи — єпископа, абата і ін. (у 8—9 вв.(століття) — лише рухомого майна, пізніше — також і земель, що знаходилися в приватному володінні померлого). Імператори і королі користувалися С. п. для захвату церковних земель, що викликало безліч конфліктів (особливо в 11—14 вв.(століття)). Церква прагнула викупити С. п. С. п. привласнювали собі і папи, посилаючись на свою світську владу. В період пізнього середньовіччя С. п. відмирає.
