Спектр звуку, сукупність простих гармонійних хвиль, на які можна розкласти звукову хвилю. С. з. виражає його частотний (спектральний) склад і виходить в результаті аналізу звуку. С. з. представляють зазвичай на координатній плоскості, де по осі абсцис відкладена частота f, а по осі ординат — амплітуда А або інтенсивність гармонійної складової звуку з даною частотою. Чисті тони, звуки з періодичною формою хвилі, а також отримані при складанні декількох періодичних хвиль, володіють лінійчатими спектрами ( мал. 1 ); такі спектри, що визначають їх тембр, мають, наприклад, музичні звуки. Акустичні шуми, одиночні імпульси, затухаючі звуки мають суцільний спектр ( мал. 2 ). Комбіновані спектри характерні для шумів деяких механізмів, де, наприклад, обертання двигуна дає накладені на суцільний спектр окремі частотні складові, а також для звуків клавішних музичних інструментів ( мал. 3 ), що мають (особливо у верхньому регістрі) шумове забарвлення, обумовлене ударами молоточків.
