Сосі, Сохио (скорочене від Ніхон родокуміай сохегикай — Генеральна рада профспілок Японії), найбільший в Японії профспілковий центр.(центральний) Утворений в липні 1950 з профспілок, що відкололися від прогресивного профспілкового центру Самбецу кайги [Всеяпонського (або Національного) конгресу виробничих профспілок, заснований в 1946], і ряду профспілок погоджувального толку. В ході подальшого розвитку С. поступово сам став на дорогу бойової захисту інтересів робочого класу. У 1951 прийняв «чотири принципи світу», що зобов'язали профспілки боротися за висновок Японією мирних договорів з країнами, проти яких вона воювала в 2-ій світовій війні 1939—45, проти мілітаризації, розміщення іноземних військових баз, за нейтралітет. У 1953 від С. відмежувалися профспілки, очолювані правореформістським керівництвом, що поклало початок утворенню нового профспілкового об'єднання — Дзенро (у 1964 перетворено в Домей — Вєєяпонськую конфедерацію праці), співпраці, що стоїть на позиціях, з капіталом. З 1955 С. виступає ініціатором щорічних «весняних настань», організовуваних спільно з іншими профспілками в захист умов життя трудящих і незрідка висувають політичні вимоги. Для цих виступів трудящих характерні узгодженість і вживання страйкових методів боротьби. С. спільно з Комуністичною партією Японії (КПЯ) і Соціалістичною партією Японії (СПАВШИ) був головною силою боротьби проти японо-амеріканського «договору безпеки» в 1959—60, а також активно брав участь в інших масових політичних кампаніях, що проводилися в Японії з 2-а підлога.(половина) 50-х рр. Виступаючи за єдність профруху в Японії, відкидає пропозиції Домей про об'єднання на погоджувальних принципах. Керівництво С. тісно пов'язано із СП(Збори постанов) Я, усередині його профспілок є значний вплив КПЯ.
В міжнародному профрусі С. дотримується принципу організаційного нейтралітету, але дозволяє вхідним в нього профспілкам брати участь в будь-якому 113 міжнародних профспілкових центрів. С. встановив постійні контакти з ВФП(Усесвітня федерація профспілок). Має регулярні контакти з сов.(радянський) профспілками, з 1966 проводяться зустрічі постійної японо-радянської профспілкової комісії за участю керівників С. і ВЦСПС. На кінець 1974 об'єднував 4,4 млн. чіл. (близько 36% всіх членів японських профспілок).
Літ.: Топеха П. П., Робочий рух в Японії (1945—1971), М., 1973.
