Соборне укладення 1649, Укладення царя Олексія Михайловича, кодекс законів Русявий. держави, прийнятий Земським собором 1648—49 після повстань в Москві і ін. містах. Над складанням С. в. 1649 працювала особлива комісія на чолі з боярином князем Н. І. Одоєвським. Джерелами С. в. були Судебник 1550, указні книги Маєткового, Земського, Розбійного і ін. наказів, колективні чолобитні московських і провінційних дворян, людей посадників і т.д., а також Кормчая книга (візантійське право), Литовський статут 1588 і ін. Всього в С. в. 1649 було 25 глав, 967 статей. У нім розроблені питання державного речового і кримінального права і процесу.
Ряд глав присвячений питанням державного права. В главі 2 і 3 розроблено поняття про державний злочин, під яким малася на увазі перш за все дія направлене проти особи монарха і царської влади. За дії «скопом і змовою» проти царя, бояр, воєвод і наказових людей вважалася «смерть без всякия пощади». Глава 1 присвячена захисту інтересів церкви від «церковних бунтівників», а також захисту дворян, навіть у випадках вбивства ними холопів і селян. Про різку соціальну диференціацію і захист державою інтересів панувань, класу свідчить різниця в штрафах за «ганьбу»: селянина — 2 крб., гулящі людини — 1 крб., а осіб привілейованих станів до 70—100 крб.
В главі «Суд про селян» зібрані статті, якими остаточно оформлялося кріпацтво, — встановлювалася вічна потомствена залежність селян, відмінялися «урочні літа» для розшуку збіглих селян, за приховування збіглих встановлювався високий штраф. С. в. 1649 позбавляло поміщицьких селян права судового представництва по майнових спорах. Згідно з главою «Про людях» посадників ліквідовувалася приватновласницька слобода в містах, поверталися в число податних станів люди, що належали раніше до соціальних категорій, звільнених від сплати державних податків. С. в. передбачало масовий розшук збіглих людей посадників; населення посадника прикріплялося до посадів і також обкладалося державними податками і податями. Положення кабальних холопів регламентоване в главах «Про маєткові землі» і «Про вотчину», присвячену питанням дворянського землеволодіння.
Питанням судочинства присвячена найбільша глава «Про суд». У ній детально регламентується порядок слідства і судочинства, визначаються розміри судових мит, штрафів, розроблені питання умисного і навмисного злочину, регулюються стосунки власності (спірні майнові справи і ін.). Організації озброєних сил країни присвячені глави «Про службу всяких ратних людей Московського держави», «Про спокутування пленних», «Про стрільців».
Прийняття С. в. 1649 з'явилося важливою віхою в розвитку самодержавства і кріпака будуючи: цим пояснюється його довговічність. Воно зберігало значення закону в Росії аж до 1-ої половини 19 ст
Літ.: Тіхоміров М. Н. і Епіфанов П. П., Соборне укладення 1649 р., М., 1961 (літ.).
