Собольовський Олексій Іванович [26.12.1856(7.1.1857), Москва, — 24.5.1929, там же], російський учений, філолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1900; член-кореспондент 1893). Закінчив Московський університет (1878). Професор Київського і Петербурзького університетів. Фахівець з російської мови, один з тих, що зачинають його історичного вивчення. У докторській дисертації «Нариси з історії російської мови» (1884) С. встановив особливості древніх галицько-волинського і псковського діалектів, досліджував древньо-київський і смоленсько-полоцкие говори в їх історії. У «Лекціях з історії російської мови» (1888, 4 видавництва 1907) охарактеризував звукові і морфологічні особливості російської мови різних періодів його історії. С. досліджував історію лексики староруської мови («Матеріали і дослідження в області слов'янської філології і археології», 1910), староруську писемність. У «Нарисах російської діалектології» (1892) підвів підсумки вивченню русявий.(російський) говоров, дав систематичний опис української і білоруської мов. Опублікував багато робіт по топонімії («Назви річок і озер російської Півночі», 1927; «Російсько-скіфські етюди», 1921—24, і ін.) і етнографії, історії староруського мистецтва і усної поезії (Народні «пісні великоросів», 7 тт., 1895—1902), палеографії.
Літ.: Матеріали для бібліографічного словника дійсних членів ними. Академії наук, ч. 2, П., 1917; Список наукових праць академіка А. І. Собольовського за 1914—1929 рр., «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Відділ гуманітарних наук», 1930 № 1.
