Снігові кристали, кристали льоду, що утворюються в хмарах і туманах і випадні з них. Розрізняють 2 основних форми С. до. — пластинчасті і стовпчасті. До перших відносяться шестикутні пластинки і зірки з 3, 6, 12 променями ( мал. ), до других — шестигранні стовпчики і голки, а також комплекси стовпчиків («їжаки»). Часто спостерігаються С. до. неправильної форми. Залежно від фізичних умов освіти і зростання С. до. (перш за все від температури і вологості повітря) їх розміри і форми вельми всілякі. Із зростанням температури збільшуються розміри С. до. і доля пластинчастих форм. Найчастіше зустрічаються С. до. у вигляді зірок і їжаків. Зірки з голчаними променями досягають в поперечнику 6—8 мм, зірки з пластинчастими променями — 4—5 мм, їжаки — 2—3 мм, пластинки — 1—2 мм; довжина стовпчиків 1—2 мм, голок 3—5 мм. Великі С. до., випадні з хмар, серед яких переважають зірки, називаються сніжинками (див. Сніг ) . С. до. виникають унаслідок сублімації водяної пари на замерзлих краплях хмар і туманів або на кристалічних порошинках. Дрібні хмарні кристали мають просту форму пластинок або стовпчиків. Ускладнення форм зазвичай починається при досягненні кристалами розмірів 0,1—0,2 мм. При сильних вітрах С. до. дробляться до 0,1 мм і менш. При падінні С. до. через хмару, що містить переохолоджені краплі води, утворюється снігова крупа,
