Снечкус Антанас Юозовіч [25.12.1902(7.1.1903), село Бубляляй, нині Шакяйського району Литовської РСР, — 22.1.1974, Друськинінкай Литовської РСР], радянський партійний і державний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1973). Член КПРС з 1920. Народився в селянській сім'ї. З 1919 працював техніком на телеграфі; у 1920—21 очолював Алітусський підпільний комітет КП Литви (КПП). У 1921—25 працював у видавництві ЦК КПЛ в Смоленську, в 1925—26 в представництві КПЛ при Виконкомі Комінтерну (ІККИ). Після фашистського перевороту в Литві (грудень 1926) на підпільній роботі в Каунасі, кооптований в член ЦК КПЛ, був секретарем ЦК. У 1930 арештований, засуджений до 15 років каторги. У 1933 після обміну політв'язнями між Литвою і СРСР прибув до Москви, до 1936 заступник представника КПЛ при ІККИ, одночасно партследователь Інтернаціональної контрольної комісії Комінтерну. У 1935 закінчив Міжнародну ленінську школу. У 1936—39 1-й секретар ЦК КПЛ, знаходився на нелегальному положенні в Каунасі. У 1939 арештований, засуджений до 8 років тюремного висновку. Після відновлення Сов. власті в Литві (червень 1940) 1-й секретар ЦК КПЛ до 1974. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 очолював республіканський штаб партизанського руху. З 1941 кандидат в члени ЦК, з 1952 член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Нагороджений 8 орденами Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
