Смотріцкий Мелетій (близько 1578 — 27.12.1633, Дерманський монастир), учений-філолог, церковний і суспільний діяч Південно-західної Русі. Син каменецкого писаря Герасима Смотріцкого, що був згодом ректором острожського училища, в якому вчився С. В 1601 був відправлений до Віленськую ієзуїтську колегію; слухав лекції в Лейпцігському і Віттенбергськом університетах. У 1608 виступив з полемічним вигадуванням «Антіграфі» проти католицтва і Брестській унії (1596). У 1610 у Вільнюсі опублікував трактат «Фрінос, або Плач східної церкви», наклад якого був знищений по указу короля Сигизмунда III. Авторство С., що сховався під псевдонімом Феофіл Орфолог, не було розкрито. У 1619—23 видав ряд полемічних трактатів. Після поїздки до Константинополя (1623—25) в 1627 таємно приєднався до унії. У 1628 видав в Львові «Апологію подорожі на схід», в якій відмовився від ідей, висунутих у вигадуванні «Фрінос». У 1629 опублікував «Паренезіс, або Нагадування народові російському», де виправдовував свій перехід в унію, а також «Екзетісис». Єдиним достовірно значним твором С. є «Граматики славенськiя правілноє синтагма» (1619), яку М. В. Ломоносов назвав «брамами ученості». Для вигадувань С. характерні ясність і стрункість викладу. Філософські погляди ним були еклектичне з'єднання християнської теології з канонізованим церквою ученням Арістотеля.
Літ.: Осинськиі Аф. С., М. Смотріцкий, архієпископ Полоцкий, До., 1912; 3асадкевіч Никифор, М. Смотріцкий, як філолог, Од., 1883; Солов'їв С. М., Історія Росії з прадавніх часів в п'ятнадцяти книгах, кн. 5, М., 1961, с. 429—34, 454; Прокошина Е., Мелетій Смотріцкий, Мінськ, 1966.
