Смирнов Борис Олександрович [р. 13(26) .10.1908, Петербург], російський радянський актор, народний артист СРСР (1963). Вчився в Ленінградському інституті сценічних мистецтв (1925—29). У 1929—42 актор Ленінградського театру-студії під керівництвом С. Е. Радлова (з 1939 — Театр ім. Ленсовета), в 1943—1950 Ленінградського театру Комедії, в 1950—1955 Московського театру ім. Пушкіна. З 1955 в трупі МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького)а. У 30-і рр. значною роботою С. була роль Павки Корчагина («Як загартовувалася сталь» по Н. А. Островському). Зіграв ряд ролей класичного репертуару: Паратов («Безприданниця» А. Н. Островського), Ромео, Гамлет («Ромео і Джульєта», «Гамлет» Шекспіра), Іванов («Іванов» Чехова), Бобильов («Тіні» Салтикова-щедріна), Іван Карамазов («Брати Карамазови» по Достоєвському). У Ленінградському театрі Комедії грав Нелькина («Весілля Кречинського» Сухово-Кобиліна) Ковалевського («Софья Ковалевська» братів Тур) і ін. На сцені МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а майстерність актора досягає вершин творчої зрілості: С. створив образ В. І. Леніна в спектаклях «Кремлівські куранти» (1956), «Третя патетична» (1958) Погодіна, «Шосте липня» Шатрова (1965). Тут яскраво розкрилися основні межі творчості С.: органічне поєднання інтелекту, високій громадянськості і емоційній підведеній відмінне володіння мистецтвом монологу. Образ В. І. Леніна втілений актором і в кіно — «Комуніст» (1958), «Особисто відомий» (1958), «Апасіоната» (1963), «Ім'ям революції» (1964). Ленінська премія (1959). Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом «Знак Шани» і медалями.
