Случевський Костянтин Костянтинович [26.7(7.8) .1837, Петербург, — 25.9(8.10) .1904, там же], російський письменник. Вивчав філософію і природні науки в Сорбонне, в університетах Берліна, Лейпціга, Гейдельберга. Друкувався з 1857. У циклі статей «Явища російському життю під критикою естетики» (ст 1—3, 1866—67) різко полемізував з ідеями революційний демократів. Обіймав високі державні посади, редагував «Урядовий вісник» (1891—1902). Опублікував роман «Від поцілунку до поцілунку» (1872), декілька книг віршів (остання — «Пісні з «Уголка»», 1902), повести, розповіді, поеми, географо-етнографічна праця «По півночі Росії» (т. 1—3, 1888). Творчість С. суперечливо: гостре неприйняття дійсності поєднується з переконанням в неможливості змінити її, напружена емоційність і психологічна глибина — з жовчним резонерствуванням, увага до суспільних проблем — з містичними настроями. Був одним з попередників російського модернізму.
Соч.: Соч., т. 1—6, СП(Збори постанов) Би, 1898; Вірші і поеми. [Підгот. тексту, вступ. ст. і прімеч. А. Ст Федорова], М. — Л., 1962; [Вірші], у кн.: Поети 1880—1890-х рр., М. — Л., 1964.
Літ.: Брюсов Ст Я., Поет протиріч (До. До. Случевський), в його кн.: Далекі і близькі, М., 1912; Сміренський Ст, До історії п'ятниць До. До. Случевського, «Російська література», 1965 № 3.
