Слонімський Михайло Леонідович [21.7 (2.8) .1897, Петербург, — 8.10.1972, Ленінград], російський радянський письменник. Вчився на історико-філологічному факультеті університету Петрограду. Перша його книга — «Шостий стрілецький» (1922) — збірка розповідей про 1-у світову війну 1914—18. У романі «Лаврови» (1926, 2 ред. — 1953) С. змалював молодого інтелігента, перехідного на сторону революції; у романі «Хома Клешнев» (1930) показано перевиховання старій інтелігенції за радянських часів. Цю ж тему продовжує найзначніший твір С. — трилогія «Інженери» (1950), «Друзі» (1954), «Ровесники століття» (1959) — про становлення радянської технічної інтелігенції в перші роки Радянської влади. Віддавши в ранніх творах дань ефектному метафоричному складу, С. пізніше прийшов до лаконічного реалістичного стилю. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—4. [Предісл. Д. Граніна], М., 1969—1970.
Літ.; Луговцов Н., Михайло Слонімський. Крітіко-біографнчеськпй нарис, Л., 1966; Філіппов Р., Ровесник століття, «Зірка», 1973 № 8; Російські радянські письменники-прозаїки. Бпобіблпографічеський покажчик, т. 4, М., 1966.
