Сифон (від греч.(грецький) siphon — трубка, насос), зігнута трубка з колінами різної довжини, по якій переливається рідина з судини з вищим рівнем в судину з нижчим рівнем рідини (див. мал. ). Щоб С. почав працювати, необхідно його заздалегідь заповнити рідиною. Дія С. пояснюється тим, що на об'єм рідини, що заповнює верхню частину С. (заштрихований), тиск з боку, де розташований верхній резервуар, тобто зліва, більше, ніж з боку, де знаходиться ніжній (тобто справа); так, в початковий момент течії тиск зліва рівний p про — g h 2 , а тиск справа p 0 — g h 2 , де g — питома вага рідини, p 0 — тиск на вільну поверхню рідини і h 2 > h 1 . Т. о., при перебігу рідини по С. в верхній його частині встановлюється тиск, знижений в порівнянні з p 0 . Падіння тиску тут тим більше, чим більше різниця висот h 2 — h 1 і втрата енергії рідини на подолання опору трубки. Цю обставину обмежує різниця висот рідини, а отже, і дія С., т. до. при тиску в потоці нижче деякого граничного виникає кавітація і відбувається розрив стовпа рідини. При перекачуванні з допомогою С. холодної води, що знаходиться під атмосферним тиском, гранична різниця висот зазвичай не перевершує 6—7 м.
