Сирхакпха, сирхак (буквально — угрупування реальних наук), перебіг суспільної думки у феодальній Кореї періоду пізнього середньовіччя. Виникло як критичний і реформаторський напрям, що боровся проти відсталості і схоластики конфуціанства шляхом пропаганди достеменних, або реальних, знань (сирхак), до яких прибічники цього напряму відносили не лише точні і природні науки (математику, астрономію, медицину і ін.), але також історію, юриспруденцію, вивчення географії, мови, літератури і культури країни. Для її блага прибічники С. вважали за необхідне запозичення і вживання науково-технічних і культурних досягнень інших країн.
Зародження С. було обумовлено соціально-економічними змінами у феодальному суспільстві, що розкладалося, охопленому гострими класовими і соціальними протиріччями. Зростаюча незадоволеність селян, викликана посиленням феодального гніту заставляло передових (переважно не пов'язаних з вищою знаттю) представників правлячого класу задуматися над необхідністю зміни існуючих порядків. Перший пропагандист європейських наукових знань і основоположник вивчення в Кореї механіки і астрономії Лі Су Гван в 2-ій половині 16 — початку 17 вв.(століття) почав критику суб'єктивізму конфуціанських догм і закликав до об'єктивного вивчення навколишнього світу. Учені 17—18 вв.(століття) (Лі Гик і ін.) у критиці філософських основ конфуціанства наближалися до матеріалізму, визнаючи первинність речового початку («ки») і вторинність духовного («рі»). У 18 ст Хон Де Ен своїми ідеями про обертання Землі і інших планет спростовував конфуціанські уявлення про всесвіт. Філософську критику конфуціанства учені С. доповнювали засудженням станової нерівності, поборовши і зловживань чиновників, пропозиціями про соціальні і культурні реформи. Головною з них вважалася земельно-податная. Лю Хен Он (17 ст) і ін. учені С. виступали за обмеження крупного землеволодіння, зменшення поборовши з селян, підйом сільського господарства шляхом впровадження досконалих знарядь і методів обробки землі. Для множення багатств країни вони пропонували розвивати ремесла і торгівлю (у тому числі заморську). Такі ідеологи С., як Пак Чи Геть і Чон Якен (18 — почало 19 вв.(століття)), в своєму демократизмі піднімалися до глибокого розуміння страждань і сподівань народних мас. Проте при крайній слабкості в країні елементів нових буржуазних стосунків ідеї С. не змогли перерости в ідеологію нового класу. Проте вони містили насущні проблеми подальшого розвитку країни і зіграли згодом істотну роль у формуванні буржуазної ідеології в Кореї.
Літ.: Історія Кореї, т. 1, М., 1974, с. 248-49, 287—94; Чон Чин Сок, Чон Сон Чхоль, Ким Чхан Геть, Історія корейської філософії, пер.(переведення) з кори.(корейський), т. 1, М. 1966, с. 205—91.
