Сиротінін Микола Миколайович [р. 14(26) .11.1896, Саратов], радянський патофізіолог, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1957), член-кореспондент АН(Академія наук) УРСР (1939). У 1924 закінчив медичний факультет Саратовського університету, працював там же і в 2-м-коді Московському університеті (з 1925) під керівництвом А. А. Богомольця . З 1929 завідувач кафедрою патологічної фізіології Казанського медичного інституту; з 1934 — лабораторіями і кафедрами патології і порівняльної фізіології інститутів експериментальної біології і патології, клінічної фізіології, медичного інституту в Києві. Основні праці по питаннях порівняльної патології реактивності організму, алергії, імунітету і інфекційного процесу. Розробив принцип ступінчастої акліматизації в горах, показав можливості використання адаптації до високогірного клімату для підвищення стійкості організму до деяких екстремальних дій.
Соч.: Алергії, в кн.: Основи і досягнення сучасної медицини, т. 2, Хар., 1934; Порівняльна фізіологія акліматизації до високогірного клімату, в кн.: Киснева недостатність, До., 1963; Реактивність і резистентність організму, в кн.: Багатотомне керівництво по патологічній фізіології, т. 1, М-код.,1966.
Літ.: Н. Н. Сиротннін, в кн.: Проблеми реактивності в патології, М., 1968, с. 5—10 (список науч.(науковий) праць С. див.(дивися) там же, с. 144—150).
