Синестезія (від греч.(грецький) synáisthesis — спільне відчуття, одночасне відчуття), феномен сприйняття, що полягає в тому, що враження, відповідне даному подразнику і специфічне для даного органу чуття, супроводиться іншим, додатковим відчуттям або образом, при цьому часто таким, яке характерне для іншої модальності. Типовий приклад С. — «кольоровий слух», так само як і звукові переживання при сприйнятті кольору і т. п. С. зовсім не вказують на розлад сприйняття, вони в тій або іншій формі і мірі зустрічаються майже у кожної людини. Види С. розрізняються перш за все по характеру виникаючих додаткових відчуттів: зрітельниє (т.з. фотізми), слухові (фонізми), смакові, дотикові і т. д. С. можуть виникати або вибірково, лише на окремі враження, або ж поширюватися на всі відчуття якої-небудь області. Характерним прикладом С. є сприйняття музики деякими композиторами; саме такий С. привели А. Н. Ськрябіна до думки про «синтетичне мистецтво», де музичній тональності відповідали б певні кольори (симфонічна поема «Прометей», 1910); С. ці не однотипні в різних осіб; наприклад, з однією і тією ж тональністю можуть зв'язуватися різні колірні вистави. Явище С. поширено в «забарвленому» переживанні чисел, днів тижня і т. п. Задовільній теорії С. не існує.
Літ.: Тітченер Е. Б., Підручник психології, ч. 1, М., 1914, с. 162—65; Кравков С. Ст, Взаємодія органів чуття, М. — Л., 1948; Лурія А. P., Маленька книжка про велику пам'ять, М., 1968, с. 15—19; Велічковський Би. М., Зінченко Ст П., Лурія А. Р., Психологія сприйняття, М., 1973, с. 54—58.
