Силезськие повстання 1919, 1920, 1921, озброєні виступи польського населення Німеччини Верхньої Силезії, що знаходилася під владою, направлені на національне і соціальне звільнення, на возз'єднання польського населення Верхньої Силезії з Польщею, проти умов Версальського мирного договору 1919, що передубачали лише проведення плебісциту у Верхній Силезії. С. ст 1919 спалахнуло 17 серпня і носило характер локальних виступів в південно-східній частині Верхньої Силезії загонів Польської організації військової (створена в роки 1-ої світової війни 1914—18). Не підтримане урядом Польщі, що уникав конфлікту з державами Антанти, С. ст 1919 було пригнічено німецькими військами. Прибула до Верхньої Силезію Міжсоюзницька комісія держав — переможниць в 1-ій світовій війні лише в незначній мірі обмежила терор герм.(німецький) властей відносно польського населення, з території Верхньої Силезії були виведені німецькі війська і введені французькі, італійські і англійські, створений польський і німецький плебісцитні комітети. С. ст 1920 почалося 19 серпня у зв'язку з антипольськими націоналістичними провокаціями німецьких властей, що викликали загальний страйк робітників Верхньої Силезії, оголошений польським плебісцитним комітетом. Повсталі вимагали ліквідації у Верхній Силезії німецьких озброєних організацій, створення «польської цивільної охорони», припинення розв'язаною в 1920 буржуазною Польщею війни з Радянською Росією. Повсталі оволоділи поруч повятов. Проте 25 серпня С. ст 1920 було припинено, т. до. решение Міжсоюзницькій комісії про створення змішаної поліції сповна задовольнило польський плебісцитний комітет. С. ст 1921 почалося в ніч на 3 травня. Було викликано несприятливими для польського населення Верхньої Силезії результатами плебісциту (20 березня 1921), що проводився в умовах тиску німецької адміністрації. У ході С. ст 1921 страйкувало 190 тис. робітників, з яких 60 тис. виступило із зброєю. Повсталі, оволодівши поруч повятов, створили Верховну владу (на чолі з диктатором Ст Корфанти), Виконавський комітет (з представників Польської соціалістичної партії, Національного робочого союзу і інших угрупувань), Головне командування. Не дивлячись на майже повну відсутність допомоги з боку польського уряду, повсталі продовжували чинити озброєний опір німецьким військам, що перебували на територію Верхньої Силезії. На вимогу Антанти з середини червня почалася евакуація з території Верхньої Силезії військових сил повстанців і німецьких військ, що закінчилася 5 липня.
С. ст 1919, 1920, 1921 спонукали Раду Ліги Націй прийняти в жовтні 1921 рішення, по якому Польщі передавалося 29% всій території Верхньої Силезії з 46% населення. Це рішення було сприятливішим для польського народу в порівнянні з що раніше намічався державами Антанти, хоча і воно не відповідало дійсному польському ареалу в Силезії.
Літ.: Powstania Śląskie. 1919, 1920, 1921, Warsz., 1971; W pięćdziesiątą roczniçę powstan Śląskich i plebiscytu, Katowice. 1971.
