Сикейрос, власне Альфаро Сикейрос (Alfaro Siqueiros) Хосе Давид (29.12.1898, Чиуауа, — 6.1.1974, Куернавака), мексиканський живописець і графік, один із засновників мексиканської школи монументального живопису; громадський діяч. Вчився в Мехіко в АХ(Академія витівок) (1911) і школі Санта-Аніта (1913). З 1911 брав участь в революційному русі. У 1914—18 офіцер армії Ст Карранси. У 1919—22 працював у Франції і Іспанії; у 1921 видав в Барселоні «Маніфест революційного мистецтва». Засновник (1922) і генеральний секретар (1923—25) «Революційного синдикату працівників техніки і мистецтва». З 1924 — один з керівників Мексиканської комуністичної партії, головний редактор газети «Ель мундо». У 20-і рр. — активний профспілковий діяч, генеральний секретар Мексиканської унітарної профспілкової конфедерації (з 1929). У 1930 арештований, в 1931 висланий в Прочухан. У 1932—34 і 1935—36 працював в США, заснував в Нью-Йорку експериментальну майстерню (1936). У 1937—39 офіцер Республіканської армії в Іспанії. Великий вплив на розвиток монументального мистецтва в країнах Латинської Америки надала діяльність С. в Аргентині (1933), в Чилі (1941—42), на Кубі (1943). У 1927, 1955, 1958 і 1972 С. відвідував Москву. У 1960 за політичну діяльність поміщений у в'язницю, в 1964 звільнений під тиском міжнародної громадської думки. Почесний член АХ(Академія витівок) СРСР (1967). Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення світу між народами» (1966).
Борець за революційне, пройняте комуністичною ідейністю мистецтво, С. повідомляв образам підвищену експресію, велику пластичну силу, відстоюючи нові принципи активної дії художніх творів на маси. Він створював монументальні композиції, в яких конкретні персонажі поєднуються з символічними уособленнями соціально-історичних сил, використовував ефекти перспективи, що динамічно скорочується, сміливо вводив живопис у взаємодію із скульптурними формами, застосовував нові художні матеріали (синтетичні фарби, керамічна рельєфна мозаїка і г а. д.). У 50—60-і рр. в творчості С. особливо наростає конкретна виразність в трактуванні історичних подій і типів, загострюється політичний вміст образів. Основні твори С.: розпису — в Національній підготовчій школі (фреска, 1922—23), у клубі профспілки електриків (1939), в Палаці витончених мистецтв (1945 і 1950—51), в Національному музеї історії (початі в 1959): мозаїка і рельєф на фасаді ректорату Університетського містечка (1952—54); монументально-декоративне спорудження «Поліфорум», що поєднує архітектуру, живопис і скульптуру (1971); всі роботи — в Мехіко; станкові картини — «Пролетарська мати» (1929—30), портрет Дж. Гершвіна (1936), обидві — в Музеї сучасного мистецтва, Нью-Йорк. Виконав безліч літографій, малюнків.
Соч.: Cómo se pinta un mural, Мéх., 1951; L''art et la révolution, P., 1973.
Літ.: Жадова Л., Монументальний живопис Мексики, М., 1965; Польове Ст, Мистецтво країн Латинської Америки, М., 1967; Давид Сикейрос [Л., 1969]; Tibol R., David Alfaro Siqueiros, Mex., [1969].
