Серпанок атмосферний, рівномірна світлова вуаль, що заволікає далекі частини ландшафту; викликається розсіянням променів в шарі повітря, розташованому між спостерігачем і даними предметами. У чистому повітрі промені синьо-фіолетової частини спектру розсіваються сильніше, ніж жовті і червоні, тому Д. а., а разом з нею і темні далекі предмети набувають голубуватого забарвлення («синя далечінь»). Д. а. згладжує відмінності в яскравості і кольорі видалених предметів і цим погіршує їх видимість, аж до повного її зникнення (див. Видимість атмосферна ). Техніка ослабіння ефекту Д. а. розроблена якнайповніше в аерофотографії; у її основу покладено перенесення зйомки (тобто вживання відповідних аерофотоплівок і світлофільтрів) в жовту, червону і ближню інфрачервону частину спектру, де яскравість Д. а. менше. Коли Д. а. викликається розсіянням на крупних частках пилу, туману і т.п., такі методи не ефективні, т.к. в цих випадках розсіяння у всіх частинах спектру однаково.
