Сердюк Олександр Іванович [р. 14(27) .6.1900, с. Бзов, нині Баришевського району Київської області], український радянський актор, народний артист СРСР (1951). Член КПРС з 1943. У 1919 закінчив Київський музично-драматичний інститут ним. Н. Ст Лисенко. У 1919—22 актор київського 1-го державного театру УРСР ним. Т. Р. Шевченка, з 1922 Харківського театру ним. Т. Г. Шевченко (у 1957—62 директор і художній керівник). Гра С. відрізняється глибиною психологічного трактування, часом гострою публіцистічностью. Серед ролей: Городничий («Ревізор» Гоголя), Єгор Буличев («Єгор Буличев та інші» Горького), Платон, Кобза, Гроза («Платон Кречет», «Загибель ескадри», «Сторінка щоденника» Корнейчука), Никіта («Ярослав Мудрий» Коцюби; Державна премія СРСР, 1947), Сергєєв («Генерал Ватутін» Дмітерко; Державна премія СРСР, 1948), Коровай («Пігулку під язик» Макаєнка). Створив образ В. І. Леніна в спектаклях «Третья патетична» Погодіна і «Між зливами» Штейна. З 1930 знімається в кіно. З 1946 викладає в Харківському інституті мистецтв. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Кисел'ов І. М., Разом з жіттям. Майстрі україоньської оціни, Київ, 1972; Попова Л., Лесь Сердюк, «Театр», 1970 №7.
