Сен-Санс (Saint-saens) Шарль Каміль (9.10.1835, Париж, — 16.12.1921, Алжір; похований в Парижі), французький композитор, піаніст, диригент, музичний критик і громадський діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембріджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного суспільства (1909). З 1848 вчився в Паризькій консерваторії у Ф. Бенуа (орган), Ф. Гальові (композиція). Працював органістом в соборах Парижа (1853—77), викладав гру на фортепіано в школі Л. Нідермейера (1861—65, серед його учнів — Р. Форі, А. Мессаже). Один з організаторів Національного музичного суспільства (1871). Концертував в багатьох країнах, у тому числі в Росії (1875, 1887) як піаніст і диригент (виконував переважно власні вигадування). Автор багаточисельних творів різних музичних жанрів. Найбільш яскрава область його творчості — інструментальна музика, перш за все симфонічна і концертно-віртуозна. У музиці З.-С. панують світла лірика, благородна патетика. Серед вигадувань виділяються: опера «Самсон і Даліла» (1877, Веймар), 3-я симфонія (з органом, 1886), симфонічна поема «Танець смерті» (1874), 3-й концерт (1880) і «Інтродукція і рондо капріччиозо» (1863) для скрипки і оркестру, 2-й, 4-й, 5-й фортепіанний (1868, 1875,1896) і 2-й віолончельний (1902) концерти, фантазія для оркестру «Карнавал тварин» (1886) і ін. Обширно критична спадщина З.-С. Серед значних робіт — «Гармонія і мелодія» (1885), «Портрети і спогади» (1899). Під редакцією З.-С. опубліковане Полн. собр. соч.(вигадування) Ф. Рамо, ряд обпер К. В. Глюка і ін.
Літ.: Роллан Р., До. Сен-Санс, в його кн.: Музиканти наших днів, Собр. соч.(вигадування), т. 16, Л., 1935; Кремльов Ю., До. Сен-Санс, М., 1970; Harding J., Saint-saëns and his circle, L., [1965].
