Семінар (від латів.(латинський) seminarium — розсадник, переносне — школа), один з основних видів учбових практичних занять, що полягає в обговоренні що вчаться повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами учбових досліджень під керівництвом викладачів. С. використовуються і як самостійна форма тематичних учбових занять, не пов'язаних з лекційними курсами.
Семінарська форма вчення виникла в старогрецьких і римських школах, де повідомлення учнів поєднувалися з диспутами, коментарями і висновками викладачів. Подальший розвиток С. отримали в університетах Західної Європи, де з 17 ст вони призначалися головним чином для роботи студентів над джерелами (як правило, по гуманітарних науках). З початку 19 ст семінарські заняття введені на деяких кафедрах в російських університетах. З початку 20 ст університетські С. стали сприяти розширенню загального наукового кругозору студентів, ознайомленню їх з найважливішими проблемами і дослідженнями у вибраній галузі науки. Існує 3 основних типа С.: С., сприяючих поглибленому вивченню певного систематичного курсу, С. по вивченню окремих основних або найбільш важливих тим курсу і С. (або спецсемінар) дослідницького характеру з не залежною від лекцій тематикою.
В радянській вищій школі С. призначається для поглибленого вивчення студентами тієї або іншої дисципліни. В процесі семінарських занять студенти опановують марксистсько-ленінську методологію стосовно особливостей галузі науки, що вивчається, набувають навиків проведення наукових досліджень і їх оформлення, вчаться захищати наукові положення, що розвиваються, і виводи. С. широко використовуються в системі політичної освіти.
