Селективність радіоприймача, вибірковість радіоприймача, здатність радіоприймача відрізняти корисний радіосигнал від сторонніх (що заважають радіоприйому) електромагнітних коливань різного походження і виділяти його; параметр радіоприймача, що кількісно характеризує цю здатність. Виділення радіосигналу здійснюється використанням різних властивих лише йому ознак, відповідно яким розрізняють частотну амплітудну, фазову, тимчасову і інші види С. р. Найбільш поширений частотна С. р., оскільки штучні джерела радіосигналів створюються на певні (різні) робочі радіочастоти (зазвичай називаються частотами, що несуть ) у виділених (згідно регламенту радіозв'язку ) ділянках діапазонів радіохвиль. С. р. оцінюється відносною інтенсивністю сигналу від стороннього джерела, наприклад радіостанції, при якій цей сигнал може надати помітну дію, що заважає, на прийом вибраного слабкого сигналу. Зазвичай розглядають С. р. по сусідньому каналу (С. р. при дії перешкоди в частотному каналі, найближчому до частоти, що несе), а також С. р. по побічних каналах прийому (у радіоприймачі супергетеродина — по дзеркальному каналу і каналу на частоті, рівній проміжній частоті), які часто виявляються недостатньо високими, що приводить до помітних спотворень радіосигналу перешкодами.
