Сейсмічне районування, оцінка потенційної сейсмічної небезпеки в сейсмоактивному районі. Виділення сейсмонебезпечних районів грунтується на результатах спільного аналізу інструментальних і макросейсмічних даних про землетруси минулих років (інтенсивність коливань на поверхні Землі, просторовий розподіл вогнищ землетрусів, їх розміри, магнітуда і енергія землетрусів, повторюваність і т. п.) і геологічних особливостях району (історія геологічного розвитку, інтенсивність і контрастність новітніх і сучасних тектонічних рухів, вік і характер тектонічних порушень, їх активність і т. п.).
Уточнення величини сейсмічних дій на споруди залежно від місцевих умов конкретної ділянки території сейсмонебезпечного району (фізичні і динамічні властивості грунтів і підстилаючих порід, потужність верхніх шарів земної кори наявність багаторічномерзлих гірських порід, тектонічні умови, особливості рельєфу, спектральні властивості сейсмічних хвиль і , що приходять;т. п.) складає предмет сейсмічного мікрорайонування . Графічним вираженням С. р. є карти, що містять зведення про інтенсивність струсів (у балах) для будь-якого географічного пункту за середніх грунтових умов. Згідно з Будівельними нормам і правилам, до середніх грунтових умов відносяться глини, суглинки, піски, супіски при положенні рівня грунтових вод глибше за 8 м-код від поверхні Землі, а також крупнообломочниє грунти при положенні рівня грунтових вод від 6 до 10 м-код від поверхні Землі. У СРСР загальна площа сейсмонебезпечних районів складає 28,6% територій країни (в т.ч. на 9-бальні райони доводиться 2,4%, на 8-бальних — 3,2%). райони можливих 9-бальних землетрусів знаходяться у Середній Азії, Прібайкалье, Камчатці, Курильських островах і др.; 8-бальні райони — в Молдавії, Криму, на Кавказі, в Південному Сибіру і ін.
В СРСР карти С. р. є офіційним документом, який безпосередньо пов'язаний з нормами і правилами сейсмостійкого будівництва . нормативна карта, що Діє, С. р. затверджений Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з справам будівництва в 1969 (СНіП 11-а. 12—69); на цій карті виділені райони можливих 6-, 7-, 8- і 9- бальних землетрусів для середніх грунтів (за сейсмічною шкалою ГОСТ(державний загальносоюзний стандарт) 6249—52), а також райони, де можливі землетрусу інтенсивністю більше 9 балів. За кордоном карти С. р. є в Болгарії, Румунії, Монголії, США, Японії і деяких ін. країнах.
Літ.: Сейсмічне районування СРСР, М. 1968; Будівельні норми і правила, ч. 2, розділ А, гл.(глав) 12. Будівництво в сейсмічних районах. Норми проектування, М., 1970; Методичні рекомендації по сейсмічному районуванню території СРСР, М., 1974.
