Седов Леонід Іванович [р. 1(14) .11. 1907, Ростов-на-Дону], радянський учений в області механіки і прикладної математики, академік АН(Академія наук) СРСР (1953; член-кореспондент 1946), Герою Соціалістичного Труда (1967). Закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1930). У 1930—47 працював в Центральному аерогідродинамічному інституті. З 1937 професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). Одночасно з 1945 працює в Математичному інституті АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по гидро- і аеромеханіці і механіці суцільного середовища. Дав вирішення завдань про удар тіл об воду і глісирування. Вивів формули аеродинамічних сил і моментів для крил, що деформувалися. Вирішив ряд завдань про несталий рух крила при обтіканні з безперервним і розривним полем швидкостей рідини, досліджував потенційне обтікання газом профілів і грат. Розвинув методи теорії подібності і застосував їх до вивчення загасання турбулентних течій, автомодельних рухів рідин, дав рішення задачі про сильний вибух і ряду інших завдань газової динаміки. Запропонував нові моделі суцільного середовища з врахуванням термодинамічних і електродинамічних явищ і метод знаходження рівнянь руху і граничних умов на підставі сформульованого їм варіаційного принципу. Голова Наукової ради АН(Академія наук) СРСР по механіці рідин і газів (з 1965). Президент Міжнародної астронавтичної федерації (1961—62). Нагороджений 4 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями і французьким орденом Почесного легіону. Державна премія СРСР (1952).
Соч.: Введення в механіку суцільного середовища, М., 1962; Плоскі завдання гідродинаміки і аеродинаміки, 2 видавництва, М., 1966; Методи подібності і розмірності в механіці, 7 видавництво, М., 1972; Механіка суцільного середовища, 2 видавництва, т. 1—2, М., 1973.
Літ.: Лаврентьев М. А., Леонід Іванович Седов, в кн.: Проблеми гідродинаміки і механіки суцільного середовища, М., 1969; Л. І. Седов, М., 1959 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія технічних наук, ст 9).
