Сегадорськоє повстання (ісп. Guerra de los segadores), «війна женців», повстання 1640—52 в Каталонії проти іспанського абсолютизму, що прагнув позбавити її автономії. Відбувалося в період війни Іспанії з Францією (1635—59). Безпосереднім приводом з'явилося підвищення в Каталонії державних податків, розквартировування на її території королівських військ (що складалися в основному з жителів ін. провінцій і іноземців-найманців), примусовий набір каталонців в іспанську армію, що знаходилася в Італії. У повстанні із самого початку брали участь селяни, що виступали спільно з нижчими шарами міст. У травні 1640 у всіх районах Каталонії мали місце зіткнення селян з солдатами. 22 травня декілька тисяч озброєних селян увійшли до Барселони, до них приєдналося плебейство міста, почалося відкрите повстання. Був убитий віце-король Каталонії Санта Колома, що прославився жорстокістю. З Барселони С. ст поширилося по всій Каталонії. До повстання прилучилася частина міського патриціату, бюргерство, окремі представники дворянства, ущемлені порушенням іспанським урядом привілеїв Каталонії, прагнули до відділення Каталонії від Іспанії. Повсталі уклали тимчасову угоду з Францією (серпень 1640), а потім договір про постійний союз (грудень 1640). В кінці 1640 французьких військ вступили до Каталонії. У січні 1641 каталонські кортеси оголосили іспанського короля Філіппа IV позбавленим влади як правителя Каталонії і визнали суверенітет Франції, проголосивши французького короля Людовика XIII графом Барселоною. Лише у вересні 1641 Людовик XIII дав на це свою згоду, зобов'язавшись дотримувати каталонські привілеї. У січні 1641 французькі війська допомогли Барселоні відбити штурм іспанських королівських військ, прибулих до Каталонії для утихомирення повстанців. Розвернулася затяжна запекла війна. У 1651 іспанські війська обложили Барселону. Успіху їх дій сприяли: антифранцузькі настрої каталонців, викликані грабежами, жорстокістю французьких військ; ослабіння допомоги повстанцям з боку Франції (відвернутою складною внутрішньою обстановкою на початку царювання Людовика XIV); обіцянка іспанського уряду дотримувати права Каталонії. У жовтні 1652 Барселона капітулювала. Філіппу IV довелося в січні 1653 підтвердити з деякими обмовками каталонські привілеї.
