Севак (псевдонім; справжнє прізвище Казарян) Паруйр Рафаеловіч (26.1.1924, с. Чанахчи, нині Советашен, Араратського району, — 17.6.1971, похований в Єревані), вірменський радянський поет і літературознавець, доктор філологічних наук (1967). Закінчив в 1945 філологічний факультет Єреванського університету. У збірках віршів «Безсмертні повелівають» (1948), «Дорога любові» (1954), «Знову з тобою» (1957), «Людина на долоні» (1963), «Та буде світло» (опубл. 1969) С. виступив як гражданственно мислячий поет, що розкриває духовний світ сучасника. Лірична поема «Нестихаюча дзвіниця» (1959; Державна премія Вірменської РСР, 1967) присвячена композиторові Комітасу. С. виступав із статтями про літературну спадщину і сучасну літературу, в 1969 опублікував монографію про Саят-Нове. Переводив твори М. Ю. Лермонтова, С. А. Есеніна, Ст Ст Маяковського, Е. Межелайтіса. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Загинув в автомобільній катастрофі.
Соч.: У русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, Ер., 1956; Вірність. Вірші, М., 1962.
Літ.: Історія вірменської радянської літератури, М., 1966; Тамразян Р., На літературних дорогах, М., 1973; Паруйр Севак, в кн.: Гайсарьян С., В країні поезії. Нариси і портрети, М., 1973; Агабабян С., Сучасність і література М-коду 1973, с. 77—87.
