Свічення атмосфери, свічення газів, що входять до складу верхньої атмосфери, на висотах, що перевищують 70—80 км., є важливій складовій свічення нічного піднебіння . В С. а., окрім безперервного спектру, спостерігаються емісійні лінії атомів кисню, водню, натрію і молекулярні смуги гидроксила, кисню, вуглекислого газу, озону, води, оксидів азоту. Випромінювання окремих складових С. а. відбувається на різних висотах в шарах різної товщини. Висота і товщина шарів можуть змінюватися. Одне з основних енергетичних джерел С. а. — енергія сонячного випромінювання, що викликає процеси дисоціації і іонізації у верхній атмосфері; подальша рекомбінація часток приводить до С. а. Інтенсивності всіх емісій залежать складним чином від міри освітленості верхньої атмосфери, від її щільності, температури і складу на висотах випромінювання, від сонячної і геомагнітною актівностей, від широти пункту спостереження; мають добову і сезонну періодичності. Механізми виникнення С. а. з'ясовані ще не повністю. Спостереження спектрів С. а. і варіацій його інтенсивності залежно від геліогеофізічеських умов широко використовуються для здобуття даних про склад, щільність, температуру і інші властивості атмосфери на великих висотах.
Літ.: Чемберлен Дж., Фізика полярних сяянь і випромінювання атмосфери, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963.
