Свірський Олексій Іванович [26.9(8.10) .1865, Петербург або Житомир (?), — 6.2.1942, Москва], російський радянський письменник. Член КПРС з 1919. Род. у сім'ї робітника. Був безпритульником, поденником, поневірявся по Росії. Друкувався з 1892. Автор збірок розповідей і нарисів «Ростовські трущоби» (1893), «В стінах в'язниці» (1894), «Загиблі люди» (1898), «На батьківщині» (1902), «Вічні мандрівники» (1905), «Єврейські розповіді», «Діти вулиці» (обидва 1909). У повістях «Злочинець» (1900), «Рижок. Пригоди маленького бродяги» (1901, переведена на багато мов, в 1960 екранізована) з демократичних позицій змальований світ «знедолених» — безпритульників, увязнених, єврейської бідноти. У повістях «Записки робітника» (1906), «Чорні люди» (1908), в розповіді «Сталеве серце» (1925) знайшла віддзеркалення тема робочого класу. У автобіографічній книзі «Історія мого життя» (ч. 1—5, 1929—34, окреме видавництво 1940) втілилися багаті життєві враження письменника.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування) (з автобіографією і вступ. ст. І. Кубікова), т. 1—10, М., 1928—30; Історія мого життя. Вступ. ст. О. Різника, М., 1947.
Літ.: Н. Р. [Гусев], Книга про загиблих людей, «Життя», 1899 №4; Лібедінський Ю., Незабутній творець «Рижка», в його кн.: Сучасники. Спогади, М., 1961; Російські радянські письменники-прозаїки, Біобібліографіч. покажчик, т. 4, М., 1966.
